Технологія використання аргеліту замість природного газу

17 Июл

Перепост матеріалу Юрія Петричука, написанної для інтернет-газети «Галичина».

Тему цієї публікації нам підказав депутат обласної ради Юрій Романюк. Спілкуючись з головою наглядової ради АТ «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів» Іваном Симотюком, він запитав його і про те, як тримається колектив тепер, коли ціни на природний газ для промисловості значно зросли. і був неабияк здивований, коли почув у відповідь, що один з найбільших виробників високоякісної цегли на Прикарпатті випалює її взагалі не використовуючи блакитного палива. Його здивування, а водночас і зацікавлення ще більше зросли, коли Іван Дмитрович додав, що товариство для випалювання цегли використовує навіть не саме вугілля, а аргеліт — відходи, що утворюються в процесі його збагачення.

 

Як усе починалося

— Працювати над освоєнням і впровадженням цієї технології ми почали ще понад 25 років тому, а можливо, й усі 30, — розповів в інтерв’ю для «Галичини» І. Симотюк. — Ще тоді налагодили ділові взаємини з центральною збагачувальною фабрикою «Червоноградська», де збагачують вугілля, яке добувають гірники шахт Львівсько-Волинського вугільного басейну. Почали брати в них аргеліт й домішувати його в глину, з якої випалюємо цеглу. Спочатку додавали 5 відсотків до загальної маси, але рік у рік його частку поступово збільшували.

Інтенсивно замінювати природний газ відходами вуглезбагачувальної фабрики «Червоноградська» в АТ «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів» почали, по суті, аж в останні три-чотири роки. До цього колектив підприємства підштовхували, з одного боку, ціни на блакитне паливо, що стали дуже стрімко зростати на тлі фінансово-економічної кризи в Україні. А з другого, як підкреслює І. Симотюк, у 2014 році питання про відмову від газу, значну частину якого Україна купувала в Росії, переросло із суто економічного у політичне.

— Йшлося вже не про те, вигідно чи ні виробляти цеглу, використовуючи дорогий газ, а про те, що з моральної точки зору ми не можемо продовжувати купувати його в Росії, яка анексувала наш Крим, а далі стала озброювати сепаратистів і послала своїх солдатів зі зброєю на Донбас воювати проти українців, — підкреслює І. Симотюк.

Отож торік при формуванні глини для випалювання цегли вміст аргеліту на заводах АТ «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів» вперше довели до 25 відсотків.

— Завдяки цьому ми зекономили орієнтовно 8 мільйонів кубометрів газу. А нинішнього року плануємо заощадити 10 мільйонів, — зазначає і. Симотюк.

Варто, однак, зауважити, що технологія заміни газу одним із відходів вуглезбагачення, а саме — аргелітом, яку випробували та впровадили у, так би мовити, промисловому масштабі технологи й інженери АТ «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів», фінансово вигідна, проте, як і все у нашому житті, теж має свою, так би мовити, ціну. Симотюк пояснює, що аргеліт у процесі збагачення вугілля відокремлюють у відвали, по суті, мокрим. Тому перша складність полягає у тому, що весь потрібний заводоуправлінню матеріал з Червонограда необхідно доставити за літо і початок осені. До перших морозів, які перетворюють вологий матеріал у змерзлі брили. Тому має бути дуже добре планування — логістичне і фінансове, щоб в «Укрзалізниці» замовити на ці місяці 600 вагонів (саме стільки аргеліту планує колектив використати цього року) та забезпечити їх завантаження на вуглезбагачувальній фабриці і прийняти у Коломиї. Голова наглядової ради АТ «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів» зазначає, що добре те, що товариство має власну під’їзну колію і площі, де можна складувати аргеліт. Відповідно до технологічного процесу аргеліт разом із глиною закладають у бурти.

— Наші працівники кладуть шар глини, а тоді — шар аргеліту. Відтак знову — шар глини і шар аргеліту. А вже в процесі підготовки виробництва аргеліт перемішують у глині, — пояснює Іван Симотюк. — У печі при температурі 650-700 градусів він починає горіти, спікаючи глиняну масу, і до моменту остаточного випалювання готових цеглин він просто вигорає.

Вугільний пил замість газу

І. Симотюк розповідає, а я занотовую у блокнот ще одну цікаву деталь. Коли газ став стрімко дорожчати, чимало виробників будматеріалів, зокрема цементники, а також теплоенергетики, почали переходити на альтернативні види палива. Проте для розігріву його у печах до потрібної температури все ж використовують певну кількість природного газу, бо це найпростіше і зручно. А на заводах АТ «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів» і від цього відмовилися.

— На перших  позиціях зони випалу на заводах встановлено вугільні установки, які подають на пальники розмелене на порошок вугілля, — зазначає і. Симотюк. — Вугільний пил розжарює піч до 950 градусів, змушуючи аргеліт інтенсивно горіти. Установки, звісно, оснащені комп’ютерами, які контролюють температуру. Тільки-но вона падає, як автоматично включаються пальники, піднімаючи температурний режим до необхідного рівня.

Поступово збільшуючи обсяги використання аргеліту і, відповідно, зменшуючи обсяги використання газу, працівники АТ «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів» ретельно стежили за тим, аби якість цегли залишалася незмінно високою і відповідала марці, зазначеній у сертифікаті якості, з яким свою продукцію постачають покупцям. За цим передусім пильнують спеціалісти виробничо-технічного відділу товариства на чолі з його начальником Наталією Хвостяк, а також начальник заводу №4 Василь Хвостяк, головний механік Роман Коба і головний енергетик Петро Маковійчук.

І, звичайно, постійний контроль за якістю продукції здійснює власна лабораторія товариства під керівництвом Дарії Томенчук. Лабораторія акредитована й оснащена всім необхідним, що дозволяє перевіряти випалену цеглу на відповідність усім параметрам, зокрема на міцність, морозо- і вологостійкість тощо. А крім того, зазначає і. Симотюк, є ще замовники. Як приватні особи, так і професійні будівельники, котрі щодень працюють з цеглою і, відповідно, досить добре вміють відрізнити доброякісну від не надто якісної. Колектив товариства, який має добру репутацію на регіональному ринку, що формувалася десятиліттями, дорожить нею і працює на совість. Із 60 млн. штук умовної цегли, яку тепер, уже після фінансової кризи 2008—2009 років, випускає колектив, більшість — це цегла марки 100, яка є добротним матеріалом для спорудження житлових і нежитлових будівель, а якщо говорити про приватні, півтора-, двоповерхові будинки, то ця цегла навіть зі значним надлишком міцності.

Ощадливість додає стійкості

Природний газ в АТ «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів» все ще використовують, але лише на виробництві кахлю та незначну його кількість — для приготування їжі. Заводоуправління — це велике підприємство з безперервним циклом виробництва, де працюють 460 робітників і спеціалістів, і для забезпечення їм комфортних умов тут діють три їдальні.

— Випалювання кахельної продукції донедавна відбувалося у муфельних газових печах, але в силу обставин, що склалися, ми прийняли рішення і поступово, впродовж семи років, спорудили шість електричних печей і тим самим скоротили значну кількість споживання газового палива та покращили якість кахлів. Але це тема окремої розмови, — каже І. Симотюк.

Варто додати, що одночасно з основними виробництвами з газу на альтернативні види опалення у товаристві перевели і системи опалення адміністративних та виробничих і побутових приміщень як самого заводоуправління, так і чотирьох його заводів.

Ще років п’ять тому ми перейшли на дрова. Спочатку купили і встановили один чеський котел. Впевнившись, що він добре обігріває приміщення, вже до наступної зими наші майстри вирізали і зварили з металу точно такі самі котли для обігріву всіх корпусів. Лише автоматику до них докупили у зарубіжного виробника, — розповідає і. Симотюк. — Гріли котли добре, але мали один істотний мінус — могли працювати лише на дровах. Тому позаторік ми їх демонтували і продали людям, які забажали встановити їх у власних будинках, а натомість поставили нові котли турецького виробництва. Бо вони забезпечують тепло у приміщеннях при тому, що спалювати у них можна все: і добрі дрова, і тріски, і подрібнені відходи з деревообробних виробництв, і, до речі, торф, запаси якого на Івано-Франківщині, як відомо, достатньо значні, але фактично не розробляються.

Впровадження технології випалювання цегли з використанням аргеліту — відходів вуглезбагачення, а також загалом вдумливий, господарський підхід до визначення необхідних видатків і витрат, ощадливість всюди, де можливо і доцільно, тобто коли це не йде на шкоду якості продукції або ж не погіршує умови та безпеку праці трудівників, відіграють важливу роль у забезпеченні економічної і фінансової стійкості підприємства навіть за нинішніх непростих обставин у державі.

І. Симотюк зазначає, що цегла АТ «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів» — одна з найдешевших на прикарпатському ринку будматеріалів. і колектив, підкреслимо, не має проблем зі збутом своєї продукції. Середня місячна зарплата на підприємстві нині становить 4 350 грн., а «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів» незмінно входить до переліку найбільших платників податків до міського бюджету Коломиї. і ще щороку вдається купувати одну-дві одиниці нової техніки, яка, як зауважує голова наглядової ради товариства, нині дуже дорога.

Насамкінець голова наглядової ради АТ «Коломийське заводоуправління будівельних матеріалів» Іван Симотюк наголошує на тому, що колектив готовий поділитися освоєною і вже випробуваною технологією заміни газу на альтернативні види палива зі своїми колегами — представниками інших цегельних заводів Прикарпаття, а також тими, хто випалює з глини керамічні вироби, що так само, як і цегла, потребують надзвичайно великих затрат енергоресурсів.

За матеріалами: galychyna.if.ua