Чи може Україна рівнятись на Латвію в розвитку альтернативної енергетики?

18 Авг

«Скінченність» традиційних джерел енергії — нафти, вугілля, газу — змушує світ завчасно шукати альтернативу серед відновлюваних джерел — вітру, сонця, води, біомаси. Крім того, до цього спонукає і згубний техногенний вплив на навколишнє середовище в процесі використання традиційних джерел енергії (аварії на АЕС, викиди ТЕС). Витрати на ліквідацію його наслідків незрівнянно великі.

Так, країни-члени Європейського Союзу взяли на себе зобов’язання по скороченню викидів CO2 від 80 до 95% до 2050 року. Ця стратегія втілюється за допомогою політики, яка охоплює три площини: безпека поставок енергії, конкуренцію і стабільний розвиток. Зокрема, на першому етапі ЄС прагне досягти так званої мети «20-20-20» (20-20-20 targets), яка повинна бути реалізована в термін до 2020 року. Що це означає? У європейських країн залишилося ще п’ять років на втілення мрії:

  • скорочення викидів парникових газів на 20% порівняно з рівнем 1990 року;
  • дотримання правила, згідно з яким 20% від енергії, яка споживається в межах Євросоюзу, повинні надходити з поновлюваних джерел;
  • зменшення використання первинних джерел енергії на 20% порівняно з прогнозованими рівнями.

Україна поки ще не входить до складу ЄС, але приєднавшись до Європейського енергетичного співтовариства, наша держава також взяла на себе певні зобов’язання, зокрема до 2020 року виробляти 11% електроенергії з відновлювальних джерел енергії та скоротити своє енергоспоживання на 9%.

Примітно, станом на 2012 рік, поновлювані джерела енергії в Україні становили лише 2% від усього енергоспоживання країни. Однак, сьогодні, за словами експертів, є привід говорити про виконання відповідних зобов’язань.

«За останні три роки в Україні за рахунок прийнятих рішень на законодавчому рівні, які сьогодні актуалізовані законопроектом №2010-д, в частині зменшення тарифів на «зелену» енергію, проекти відновлюваної енергетики активно розвивалися. За підсумками 2014 року електростанціями вітро-, геліо — і на біомасі в Україні вироблено 1,7 млрд кВт/год., ще 9 млрд кВт/год. забезпечили гідроелектростанції (ГЕС і ГАЕС), що разом складає близько 11,8% виробництва електроенергії в Україні» — зокрема зазначає Міністр палива та енергетики (2005-2006 рр..) Іван Плачков.

Оцінюючи майбутні перспективи України в розвитку поновлюваних джерел енергії експерт підкреслює, що наша країна має свою особливість в енергетиці — це різноманіття джерел енергії, — і її треба зберегти і розвивати надалі.

«В залежності від регіону, ми користуємося різними джерелами енергії. Цей принцип і цю унікальність потрібно зберегти і розвивати в перспективі, аналізувати, в якому регіоні ми можемо розвивати ВДЕ малі ГЕС, ВЕС, СЕС, електростанції на біомасі, а де доцільно використовувати традиційну енергетику, розвивати АЕС, ТЕС. Ми повинні і далі підтримувати принцип розумної достатності і привілейовані умови роботи повинні бути відкориговані на законодавчому рівні. Немає сумнівів, що цю сферу в Україні чекає інтенсивний розвиток, адже весь цивілізований світ йде по шляху нарощування частки альтернативної енергетики в енергобалансах» — зазначає він.

Що ж стосується «цивілізованого світу» — доцільно згадати про Латвію. Політика цієї країни в галузі поновлюваних ресурсів цілком може стати для України прикладом наслідування, тим, до чого варто прагнути, ставши на шлях скорочення залежності від традиційних джерел енергії, і до чого можна дійти.

Згідно з Латвійською довгостроковою енергетичною стратегією до 2020 року, мета держави — збільшити частку споживання від відновлюваної енергетики до 40%, що вдвічі більше, ніж середній прогнозований показник по Європі. При цьому, в числі основних поновлюваних джерел енергії названі біомаса, біогаз, вітрова енергія і гідроенергія. Зараз, за останніми узагальненими даними (на 2013 рік), частка кінцевого брутто-споживання енергії, отриманої від відновлюваної енергетики, становить 37,1% від загального споживання. Таким чином, Латвія займає другу позицію в рейтингу Європи з найбільшою часткою відновлюваних джерел енергії у валовому кінцевому споживанні енергії. Першість за цим показником у Швеції (52,1%).

Примітно, що до такого результату країна йшла не один рік. Національна енергетична програма, яка визначила енергетичну політику Латвії до 2020 року, була розроблена більш 15 років тому – у 1997 році. Згідно з нею латвійський уряд передбачив раціональне використання енергоресурсів, розвиток відновлюваних джерел енергії, диверсифікацію та реструктуризацію енергетичного сектора країни. Стратегія ж використання поновлюваних джерел енергії була схвалена в 2006-м. Основною її метою було збільшення частки відновлюваних джерел енергії, а також розробка та підтримка інноваційних демонстраційних проектів у сфері ВДЕ до 2013 року.

Що ж стало ключем до успіху?

Гідроенергія 

На території Латвії розташовані три ГЕС загальною встановленою потужністю 1550 МВт. Крім того, в країні функціонує ще 150 невеликих підприємств загальною потужністю 28-35 МВт. Наразі використовується 65% наявного технічного потенціалу гідроенергетики. З 1992 року в Латвії проводиться активна реконструкція невеликих заводів з виробництва гідроенергії, що мають важливе регіональне значення.

Енергія вітру

Латвія має високий потенціал у розвитку вітряної енергії вздовж узбережжя Балтійського моря у вигляді розташованих вздовж берега ліній електропередач високої напруги. У 2003 році загальна потужність вітряних установок становила 24 МВт. За оцінками фахівців, потужність може бути збільшена до 2000 МВт. Найбільш відповідною зоною для будівництва вітряних турбін є західний берег і східна частина Ризької затоки.

Біомаса

Деревина є найбільш поширеним джерелом енергії, що використовується для генерації тепла, на її частку припадає 29% первинного енергоспоживання Латвії. Лісом покрито 2,931 млн га (44,5%) від загальної території країни. За оцінками експертів, 12,5% щорічно отримується деревини, а також значна частка лісових тирси (200 тис. куб. м.) використовуються для генерації тепла.

Примітно, підтримується відновлювана енергетика за рахунок «зелених» тарифів та інвесторів. У минулому році державою також були запропоновані нові джерела фінансування – тендери і стимулювання енергоємних виробництв.

Зауважимо, наприкінці червня Мінрегіоном, Держенергоефективності та Посольством Латвійської Республіки в Україні було проведено спільний семінар, на якому сторони, проаналізувавши шляхи розвитку ВДЕ в обох країнах, дійшли висновку, що потрібно посилювати співпрацю у цій сфері. Українська сторона визнала, що Латвія має потрібний їй досвід, який допоможе Україні не допустити помилок при подальшому розвитку відновлюваної енергетики. Крім того, було досягнуто спільної думки, що обмін досвідом — це тільки початок співпраці в цьому напрямку. Загалом, сторони домовилися об’єднати спільні зусилля і продовжувати рухатися в напрямку розвитку відновлюваної енергетики і використання альтернативних видів палива.

Автор: Вадим Менаєв

Перепост: jkg-portal.com.ua