Що кажуть деревообробники на Прикарпатті про експорт лісу?

15 Июл

БІОВАТ робить перепост статті, яка висвітлює думку деревопереробників Прикарпаття щодо ситуації з експортом лісу: її забороною та чому дехто намагається її відмінити. Розмова із Головою Західноукраїнської асоціації деревообробників та лісозаготівельників — Ігорем Соболевським.

– Як ви думаєте, Ігоре Миколайовичу, чому всі ці замахи скоєні саме на Долинщині?

— Думаю, тому, що реально це найбільший лісопромисловий комплекс Прикарпаття. Якщо взяти будь-який район або будь-яке лісове господарство області, то вони не зрівняються з Долинщиною. Свого часу тут діяли два найпотужніші в Україні лісокомбінати — Вигодський і Болехівський. На відміну від інших районів області, галузь лісопереробки тут продовжує функціонувати. Працює «Уніплит», поруч — Рожнятів і Брошнів, де є «Кроно». Серйозний комплекс, сировинна база якого фактично розташована тут. До того ж на Вигодщині і в цьому регіоні найпотужніша і найактивніша асоціація. Її створення і становлення починалися звідси. З маленької Вигодської асоціації вона виросла до великої, всеукраїнської. Ми працюємо єдиним фронтом, пишуть Версії з посилланням на Галичину.

Але сьогодні у мас-медіа йде велика атака на деревообробників, яких звинувачують у тому, що з їхньої вини вирубують ліси, знищують природу. А тим часом автори цієї атаки вже підготували законопроект, його я можу показати, який у третій главі, по суті, передбачає скаcування мораторію на експорт деревини.

Що відбувається? Треба залякати деревообробників, бо це нині єдина сила, яка була ініціатором введення мораторію на експорт деревини, а тепер протистоїть спробам його скасувати. Тому що якби не створена 13 грудня 2014 року Західноукраїнська асоціація деревообробників та лісозаготівельників, то Закону №1362 «Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, пов’язаної з реалізацією та експортом лісоматеріалів» не було б.

Ми об’єднали п’ять регіонів — Тернопільщину, Буковину, івано-Франківщину, Львівщину та Закарпаття. і не просто об’єднали. Працювали всі голови та ради обласних асоціацій, ми давали прес-конференції у Києві, проводили з’їзди. Після створення Західноукраїнської асоціації  провели, зокрема, з’їзд у Чернівцях, два — в Івано-Франківську.

30 травня 2015 року ми провели з’їзд у Києві, а також я виступав у Верховній Раді. 1 червня повернувся додому, а 2-го вже були гранати у дворі. Уявляєте?!

З парламентської трибуни я говорив тоді не надто приємні речі для тих, хто сподівався, що введенню мораторію на експорт деревини вдасться запобігти, — закон №1362 Верховна Рада вже прийняла, але його не підписав Президент. Президент 70 днів не підписував закон.

Ми зверталися з цього приводу і в пресу, і через громадські та професійні об’єднання, і, зрештою, свого таки добилися: у липні 2015-го глава держави підписав документ і з
1 листопада почала діяти заборона на експорт смереки.

Півмільйона — не податок?
– Це була перемога?

— З прийняттям закону ситуація змінилася: ті, які заробляли на експорті деревини — вся лісова мафія — перестали заробляти. і їм треба було якось перелаштовуватися. Навіщо їм деревообробка, якщо не мають звідки вкрасти? Тому, називаючи нас злодіями, вони намагаються формувати у громадськості думку, яка з реальним станом речей нічого спільного не має. Нещодавно я виступав на засіданні профільної комісії обласної ради і розповідав депутатам: я — пенсіонер вже 15 років.

З часу виходу на пенсію працює моя фірма і за весь цей час у мене не було жодного «лівого» патика. У мене всі люди офіційно працевлаштовані. Я працюю легально. і створив систему легалізації підприємств — до асоціації ми не приймаємо тих, хто господарює нелегально. Їхні працівники теж мають бути офіційно влаштовані, податки — сплачені і т. д.

Але аби поховати деревообробку, поширюють різні міфи. Розповідають про те, що підприємець переробляє деревину, а не платить податків. Або наголошують на тому, що він — на єдиному податку. Так ось, підприємець-деревообробник справді працює на єдиному податку. Але сировини йому дають дуже мало — 300 кубів ділової деревини на квартал. Ще можуть дати 50-100 кубів техсировини. Разом це максимум 400 кубів. і він має 6-7 чи 8-10 працівників.

А тепер підрахуймо. Скажімо, підприємець купив за рік 1 200 кубометрів ділової деревини. Заплатив за неї 1 200 000 грн. Але 240 тисяч — це ПДВ, яке держава йому не повертає, бо він працює на єдиному податку. Йдемо далі. Кожний кубометр лісу має бути привезений, тож він купує солярку. і теж платить ПДВ, яке йому не повертають.

Електроенергію купує з ПДВ — не повертають. Акциз на пальне платить, і єдиний соціальний внесок, і податок з доходів фізичних осіб за найманих працівників… Якщо все це додати, то бачимо, що один-єдиний підприємець, який працює у галузі деревообробки, за рік сплачує півмільйона гривень податків. Чотири підприємці — 2 мільйони.

А нам розповідають, що панацея — це великий бізнес. Тут  жодне підприємство стільки не платить податків. Жодне!.. Є, звичайно, кілька дуже великих підприємств на Івано-Франківщині. Та їх одиниці. Така ось правда.

Мораторій вже створив робочі місця

Тобто лише частина деревини потрапляє на аукціони, де її, власне, і можуть придбати підприємці?

— Торік деревообробники отримали 25 відсотків ділової деревини від загального обсягу її заготівлі. Усього з дровами, з техсировиною — 37.

Якщо в минулі роки на Івано-Франківщині в середньому рубали  1 млн. кубометрів лісу, з якого на аукціони потрапляло щонайбільше 370 тис., то виникає запитання: куди поділися ще 630 тисяч? Хотілося б, аби наші чільники відповіли на це запитання.

Тому що деревообробка, образно кажучи, тягнула на собі бюджет, а податків із тих 630 тис. кубометрів лісу ми не бачимо. Хочеться, щоб громада знала, що наші деревообробники, котрі змогли встановити сучасне обладнання і тепер забезпечують глибоку переробку деревини, «витягують» з куба лісу і до 600 грн. податків.

Підприємець Мердух, в якого налагоджено меблеве виробництво, торік цей показник довів майже до 1 тис. грн. Але навіть ті підприємці, які ріжуть ліс на будматеріали, сплачують з куба 150, а то і 180-200 грн. податків. Тоді як спекулянт, який торгує «круглим» лісом, платить до бюджету 3 грн.

Тому ми просимо: дайте нам гарантії та можливість налагодити глибоку переробку сировини, і ми, зменшивши обсяги використання лісу, водночас збільшимо як вихід готової продукції, так і суми податкових платежів. Але в державі про це не дбають. Зате хочуть нас «зсунути», щоб знову вивозити «кругляк» і платити до держскарбниці по 3 грн. із куба. Ось і вся арифметика.
Лісопромисловий комплекс тримає сьогодні Україну. Нам же розповідають, що Україні дадуть півтора мільярда доларів кредиту.

А треба всього-на-всього «підняти» той ліс, який нині в країні гниє, переробити його і нам ще наступні 10 років жодних кредитів не буде потрібно. Нам розказують, що коли ми не скасуємо мораторій на експорт лісу, то не отримаємо якихось там інвестицій. Але наш переробник — це і є інвестор. Дайте нам спокій, дайте гарантію хоча б на два-три роки, що матимемо доброякісну сировину, і тоді цей комплекс, ці нинішні пилорами перетворяться на серйозні заводи.

І це не просто слова. Лише з  1 листопада 2015 року реально зупинився експорт деревини. Не минуло навіть сім місяців, а на підприємствах, які входять тільки до нашої асоціації, кількість працівників зросла майже на 40 відсотків. Це нові робочі місця. Податки зросли фактично в такому ж обсязі. За цей час у нас народилося потужне підприємство «Партнери».

У нас розвинулися підприємство «Мілвуд» і підприємства в Лучківа, Криніцького. Фактично кожен підприємець щось у себе встановив: хтось — нове обладнання, хтось вдосконалив технології. Зрештою, доки ми, маючи власні ліси, олівці і табуретки завозитимемо з Китаю?

Дохід отримує кожна громада
– Але місцеві громади великої вигоди від цього не мають?

— Це неправда. Візьмімо наші райони. Є пилорами, лісопереробні цехи, які дають людям роботу і сплачують податки у бюджет кожного села, внески до Пенсійного фонду. Завдяки їм розвивається машинобудівний комплекс. У нас вже є низка заводів — і у Львові, і в Івано-Франківську, які випускають деревообробне обладнання. Існує мережа підприємств, які ввозять інструмент, пили, заточні камені, розхідні матеріали для електрозварювання.

Тобто теж дають роботу місцевим людям і платять гроші до бюджету. У нас задіяний потужний транспортний парк — лісовози, фури, навантажувачі. Ми даємо роботу водіям і заправникам. Дохід з цього має кожна сільська і селищна та міські і районні ради. А скільки податків платять підприємства за землю, яку орендують? А скільки дров використовує населення після переробки?

Якось я запитав перукарку у Вигоді, як вона ставиться до того, що, наприклад, можуть ввести заборону на рубання лісу. Спочатку вона відповіла, що їй якось байдуже. «У вас хто стрижеться?» — запитав її.

Лісоруби, лісничий, помічник лісничого, водії, підприємець і його робітники, працівники лісгоспу, «Уніплиту». Якщо все закриється, то вибору не залишиться, лише їхати за кордон на заробітки. Вона задумалася і погодилась: «Ви добре кажете».

Український ліс в обмін  на «курячі» квоти?

Попри всі ці факти, які видаються доволі переконливими, в Україні все ще потужно лобіюють питання скасування мораторію на експорт деревини. і аргументують це тим, що він, нібито, суперечить умовам угоди про асоціацію України з ЄС.

— Недавно у Кабінеті Міністрів відбулася нарада, яку проводив міністр аграрної політики та продовольства України Тарас Кутовий. І нам розповідали про те, що слід обов’язково скасувати мораторій, бо страждає Європа. В Європі — дефіцит нашої сировини. Озвучувала все це Наталія Нікольська. Я її запитав: «Пані Нікольська, звідки взявся дефіцит і чому ви говорите неправду суспільству? Чому обманюєте своїх колег по Кабміну і присутніх тут народних депутатів?».

А річ у тому, що нинішнього року, тобто вже після введення мораторію, Україна експортувала деревини на 480 тис. кубометрів більше, ніж тоді, коли не було мораторію. Це, до речі, статистика Кабінету Міністрів — та, якою користуються Світовий банк, ЄБРР, вся європейська спільнота та Україна. Я її передав міністру.

Але Н. Нікольська продовжувала наполягати: «Розумієте, Європа вимагає, щоби ми скасували заборону на експорт лісу, бо цим самим порушуємо умови угоди про асоціацію України з ЄС». Знову запитую її, чи читала вона текст угоди. Бо ст. 11, пункт 4.7.9.1 чітко визначає, що будь-яка країна для подолання внутрішнього дефіциту має право зупинити експорт будь-якої продукції.

Тепер запитаємо себе: чи є у нас дефіцит деревини на внутрішньому ринку? Не знаю, бо у нас нині взагалі немає внутрішнього ринку лісоматеріалів. Він зупинився. І Україна не те що має право, вона зобов’язана заборонити експорт лісу. Бо нині українець вже не може купити дошку, аби відремонтувати дах чи щось інше зробити в особистому господарстві. А якою високою є ціна — за куб дошки потрібно віддати мінімальну місячну зарплату.

Та повернуся до нашої дискусії на нараді. Я запитав Н. Нікольську: «Назвіть мені, будь ласка, хоча б один документ, його номер і дату, який, за вашими словами, містить вимогу Євросоюзу скасувати мораторій?». І знаєте, до чого дійшло? До того, що, виявляється, це були приватні консультації. Я не стримався, сказав, що приватні консультації міністерські працівники мають право проводити в особистих справах, але не підводити їх під державні.

Додам ще один штрих, який дещо пояснює. У нараді брав участь народний депутат України, прізвище якого на диктофон не називатиму, але зауважу, що він причетний до бізнесу, пов’язаного з експортом курей. І ми володіємо інформацією, що сьогодні прагнуть добитися збільшення квоти на експорт курей в Європу, обмінявши, так би мовити, цю поступку на український ліс. Але ж лісова і деревообробна промисловість у нас бюджетоутворювальна. Зокрема, на Прикарпатті. Якщо нині трохи пригальмують добування нафти і газу, а такі спроби бачимо, то всі опиняться на межі голоду. Бо інших доходів немає.

«Так москаль робив…»
– Зрозуміло, що прагнення тих, хто домагається відновлення експорту деревини, грунтуються на можливості добре заробити на лісові, який вони не садили. Однак є багато таких, хто вважає, що нині взагалі варто на якийсь час заборонити вирубувати ліси. Яка ваша думка з цього приводу?

— На Івано-Франківщині нині є 34 тис. га всихаючих смерічників. 14,5 млн. кубометрів деревини гниє на корені. Ще 4,5 млн. кубометрів стиглого відбірного лісу гниє у районах на висоті понад 1 100 метрів, де віддавна заборонили рубати дерева, та в заповідниках. Дозаборонялися вже до того, що лише в одній нашій області пропадає 20 млн. кубометрів лісу.

Я запитував міністрів: «Ви формували бюджет на нинішній рік, то скажіть, для того, щоб цей ліс врятувати, що найперше потрібно?». Інфраструктура. Мости, дороги, підпірні стінки, естакади. «А скільки коштів ви передбачили в бюджеті на інфраструктуру?» — запитую далі. Мовчать. Тоді сам відповідаю: «Нуль, і ви замість того, щоб рятувати галузь, виділити кошти на будівництво доріг, скасувати дурні постанови, займаєтеся іграми?! Генеруванням отих «страшилок» в інтернеті, газетах і на телебаченні, які підбурюють людей виходити і перепиняти лісовози, аби деревообробку поховати?».

Їм вітчизняна деревообробка не потрібна. Зате будуть «монстри», такі, як у Коростені, де перероблять  8 млн. кубометрів лісосировини за квартал. Його зводять нібито шведи. Але то не вони. Це наші, українські, «шведи», лише під шведськими прапорами. У нас такий «монстр» є в Коломиї. На Волині ще один. Питається: що треба? Потрібно вбити переробника. Йде процес виселення українців з України. І все.

Чинити опір цим діям нині може лише середній клас. І ми це робимо. Тоді що потрібно? Нас треба вбити. Як? Подивіться, що зробили з Київщиною.

Свого часу, організовуючи обласні асоціації деревообробників на Київщині і Житомирщині, їздив до місцевих колег, агітував, а вони відмахувалися, мовляв, на громадську роботу не мають часу, бо зайняті виробництвом. Я тоді говорив їм: «Настане момент, коли часу матимете навалом. Фірма стоятиме, а люди будуть на вулиці». І ось маємо: деревообробка Київщини уже другий місяць стоїть повністю, бо Київська облрада видала ухвалу про заборону всіх видів рубок. Тобто заборонила лісову промисловість. Таке собі може дозволити хіба той, хто не сповна розуму.

В розмові з депутатами Київської облради наводжу таку аналогію: уявіть собі, що ви наприкінці липня взяли і заборонили косити пшеницю?! Рослина має таку властивість: висіятися, вирости, дозріти, всохнути, впасти і згнити. Якщо вчасно дерево не зрубати, не переробити, то так станеться і в цьому випадку.

Але ради, ухвалюючи такі рішення, очевидно, мають на це вагомі підстави?

— На Івано-Франківщині у нас рубають лише 35 відсотків від річного приросту деревини. За нормального господарювання могли б рубати ще плюс-мінус 50 відсотків стиглого лісу. Так роблять у світі. Але ми грошей на розбудову інфраструктури не виділяємо, а рубаємо той ліс, який росте отут, низами, попід селами. Збурюємо людей, бо рубаємо молодняк, не даючи йому піднятися.

А гроші, за які могли б будувати дороги до віддалених лісосік, вкрали, сховали до кишень, і дерева там гниють.

Та є статистика, в тому числі і стиглих лісів. Візьмімо Закарпаття, де через голі схили, що залишилися від суцільних рубок, страшну біду людям несуть повені. Але правда в тому, що і там рубають лише 36 відсотків від річного приросту деревини. І так само — низинами. А всі ліси у верхах недоступні, бо нема доріг. І доставити звідти деревину неможливо.

На висогір’ях — понад 1 100 метрів — взагалі заборонено рубати. І перестигла деревина падає, гниє, стає розплідником шкідників, і цим ми нищимо всю округу. Так москаль робив: зрубали, що не змогли вивезти, — кинули, деревину згноїли і знищили сотні гектарів довкола. Отак сьогодні українська влада чинить з лісами. Те, що роблять, — це просто знищення галузі, і виселення звідси українців.

Знаю, що у головах багатьох витає ідея заборонити все, навіть санітарні рубки. Що це означає? Спровокувати апокаліпсис. Чому? Сьогодні Україна потрапила в енергетичну залежність від Росії, а населення — у залежність від власної держави. Бо газ людям — не по кишені. То тепер в українців, схоже, хочуть і дрова відібрати, на які вся надія. Бо їх якраз отримуємо у процесі санітарно-оздоровчих рубок, які намагаються заблокувати. То на осінь люди залишаться без дров.

Але це ще не все. Нині у нас вже створилася асоціація вторинників, яка об’єднала підприємців, котрі збирають сухе гілля, тріски, тирсу і переробляють їх на паливні брикети, пелети та ін. Бо нам треба вирватися з енергетичної залежності від Росії. і всі маємо розуміти, що кожні 10 кубів переробленої деревини дають 4 кубометри відходів.

Це дрова і це сировина для виробництва деревостружкових плит, пелетів тощо. Отож якщо ми дозволили вивезти за кордон 1 000 кубів «кругляка», то разом з ними ми вивезли з України і 400 кубометрів дров. То запитаймо себе: яким чином ми йдемо до енергетичної безпеки і незалежності, якщо тотально вивозимо паливо з країни?

Ми з цим не можемо погодитися. Але важливо, щоб кожний краянин розумів, що вийти з цієї ситуації можемо лише всі разом — деревообробник, лісозаготівельник і продавець та перукаркаѕ Бо ми всі — в одному човні, який хочуть потопити ті, хто до лісу не має жодного стосунку. і розхитують його різними доступними методами. В тому числі використовують громадських активістів, пресу, творять такий хаос на місцях.

Суть реформи — заробити і забути?

Нині на ці процеси накладається ще й бажання реформувати лісову галузь. Цей намір озвучував ще попередній керівник Держагентства лісових ресурсів України В. Ковальчук. Ми мали з ним дискусію і я відверто йому сказав: аби реалізувати ідею централізованого управління лісовим господарством, як і скасувати мораторій на експорт деревини, в Західну Україну потрібно ввести Національну гвардію. Інакше ні один патик завантажити і вивезти за кордон не вдасться. І вони це бачать. «Якщо хочете забрати кошти і, керуючи з Києва, вивозити деревину, то у вас нічого не вийде, — попередив я.

— Ми цього зробити не дамо. Бо нас цікавить не лише заробити і забути. Нас цікавить зрілу деревину зрубати, переробити її та перетворити на податки для держави, на зарплати для найманих працівників і на власні прибутки. А незрілу деревину нам треба зберегти. Ті площі, де ліс вирубали, засадити і доглянути насадження. А ще нам треба будувати дороги, створювати інфраструктуру, якщо ви на це бюджетних коштів не даєте».

Деревообробників — на аукціон, «своїм» — прямі угоди
– Які найбільші проблеми мають нині деревообробники?

— Ліс. Аукціони. Аукціони — це найвища шахрайська схема, яка не має нічого спільного зі справедливістю. Вони відбуваються за наказом №42 від 2006 року, що донині не скасований. Згідно з ним, 100 відсотків заготовленої деревини мають виставляти на аукціон. А фактично виставляють 25-30.

Решта йде за прямими договорами. Наш рідний переробник йде на аукціон, б’ється за кожний куб лісу, йому піднімають ціну, а наближені до «імператора» за прямими договорами вивозять скільки хочуть, куди хочуть і як хочуть. Це основна проблема. Довкола цього якраз і точаться всі ці бої. Ми протестуємо, а вони нас лякають. Ми хочемо навести порядок у лісі, а їм порядок не потрібен. Їм важко тоді красти, і вони хочуть його скасувати. Нам дозволяли працювати і чесно заробляти гроші доти, доки вони могли безмежно красти.

А коли ми цьому спробували покласти край, то вони показали, що їм вітчизняна промисловість не потрібна. Знаєте, на першому засіданні робочої групи, коли ми змусили Держагентство лісових ресурсів, МінАПК взятися за розробку нового положення про порядок реалізації сировини, я виступав одним із перших, розповідав те саме, що і вам, і вніс нашу колективну пропозицію — при розподілі деревини виходити від податкового навантаження на кубічний метр.

Тобто той підприємець чи підприємство, які більше сплачують податків до Державного і місцевих бюджетів з кубометра переробленої деревини, відповідно, мають право отримувати більше сировини. і знаєте, що на те відповів екс-керівник Держагентства? Кому ваші податки потрібні?! Ось вам підходи і стратегія.

Ситуація, в якій опинилася наша деревообробка, серйозно ускладнюється ще одним фактором: послаблення європейських санкцій вивело на ринок дешеву білоруську продукцію, яка дуже швидко витіснить українську. Якщо не буде врегульовано ціни вітчизняного ринку сировини найближчим часом, то ми побачимо ще одну перемогу гібридної війни проти держави Україна у формі руїн деревообробної галузі.

Оригінал статті: ВЕРСІЇ.if.ua