Баталії з приводу «зеленого тарифу» — де баланс інтересів бізнесу та суспільства?

29 Июл

Галузь відновлюваної енергетики дуже часто сприймалася здебільшого як дорога іграшка. І на те були причини.

З 2009 року вона була яскравою забавкою для олігархів. Вони проклали шлях екологічним технологіям, але разом з тим дали їм присмак чогось, що можуть робити лише обрані.

Зараз часи інші. Поряд з відомими особистостями – сонячними електростанціями Андрія Клюєва та вітроелектростанціями Ріната Ахметова — в галузі присутні вже більше 150-ти компаній, які ніяк не пов’язані із владо, але таки мають «зелений» тариф.

Здавалося б, після відбуття Януковича до Ростова та анексії Криму з’явилися усі передумови для розвитку «альтернативи». Кремль погрожує залишити Україну без газу. Отже, саме зараз прийшов час форсованими темпами задіяти усі потужності видобутку енергії з альтернативних джерел.

В кожному мікрорайоні великих міст можна встановити нові котельні, що працюють на деревині, пелетах чи біомасі. Вони генерували б електроенергію з теплом, і забезпечували б потреби громадян без використання газу. Міста України дуже потребують побудови сміттєпереробних заводів, які теж можуть продукувати тепло. На дахах будинків треба встановлювати сонячні елементи, а на пустирях – величезні вітрильні генератори.

Все це – екологічно чисті методи видобутку енергії. Вони б могли стати гарним замінником для застарілих ТЕС, які працюють на газу та вугіллі та забруднюють атмосферу (біля 1,1 млн тон викидів щорічно). Не кажучи вже про відкачування води, виведення з обороту земель, породні відвали, у тому числі палаючі, та решту шкідливих наслідків для довкілля, що супроводжують процес видобутку вугілля.

Яскравий приклад – ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яке потребуватиме у майбутньому виведення з обороту 12,6 тис. га земель після припинення роботи.  Для порівняння: 1 кВт електроенергії сонця вимагає відведення  біля 1,5-2 га площі, АЕС – від 2 до 4 га, для ТЕС – 7,6 га.

В ідеальному варіанті розвитку подій, найбільший обсяг електроенергії генерували б атомні електростанції. А ось теплову енергію та маневрові потужності з вироблення електроенергії давали б оновлені теплові станції та різного роду альтернативні джерела. Тим більше, що дешевого газу та струму вже не буде.

Головні перешкоди «чистої» енергетики

Такою є ідеологія альтернативної енергетики, і вона напрочуд позитивна. Навряд чи в Україні знайдеться хоча б одна людина, яка може сказати, що такий сценарій розвитку не є вигідним для держави.

Але за усім цим позитивом стоїть певна математика. Вона зводиться до того, що собівартість електроенергії з біомаси чи з вітрильника є більшою, ніж в тої, що вироблена на АЕС. Так само в Європі та США. Це природа речей.

З точки зору «чистого ринку», альтернативна енергетика не повинна існувати. Світло та тепло мають давати АЕС та сучасні теплові станції. Принаймні допоки за рахунок проривних винаходів  вартість електроенергії із відновлювальних джерел не зрівняється по вартості або навіть  не стане нижчою за традиційні (певні тенденції вже простежуються у світі).

Проте, якщо замислитися ширше, ніж «тут і зараз», треба враховувати й такий параметр, як екологія. Вибух на Чорнобильській АЕС та у Фукусімі довів, що навіть високотехнологічні атомні реактори несуть приховану погрозу для мільярдів людей. А теплові станції невпинно забруднюють середовище. Отже, з таких позицій використання «чистих» методів альтернативної енергетики вже є виправданим.

Тоді лишається вигадати спосіб «порішати з бухгалтерією». Цивілізований світ вигадав так званий «зелений тариф». Це доплата, яку отримують виробники «чистої» енергії, щоб їм було вигідно будувати сонячні та вітрильні електростанції або зводити котельні на біомасі.

«Зелений тариф» – це повний аналог дотацій на вирощування худоби чи озеленення пустель. З точки зору бухгалтерії, певну частину великого прибутку атомників та тепловиків централізованим шляхом передають «альтернативникам».

Але, знов таки, не забуваймо, що вугілля, газ  – дорожчають, а станції на відновлюваних джерелах – здешевлюються, вже не кажучи про те, що ТЕС чи АЕС треба постійно модернізувати, тоді як та ж сонячна батарея може працювати мінімум 20-30 років без суттєвих додаткових вкладень, а вітрова установка – до 25 років.

У різних країнах розмір «зеленого тарифу» є різним. Як правило, для першопрохідців він вищий, ніж для решти, щоб дати поштовх для розвитку і створити сприятливий клімат в перші роки застосування.

В Україні в 2009 році, коли був даний старт цій галузі, він складав 0,39-0,47 євро/КВт-год.  В Німеччині встановлений на початку тариф складав  0,46-0,57 євро/кВт-год. Він гарантується на майбутні 20 років, а зменшується – лише для нових станцій. І наразі німці вже мають більше  35 тис. МВт потужності сонячної генерації.

Згідно висновків форуму  Green Budget Germany, якщо усі супутні витрати при виробництві електроенергії ТЕС і АЕС, включаючи державні субсидії з бюджету, податкові пільги та інші виплати, додати до вартості електроенергії, то «традиційний» тариф буде вище «зеленого» тарифу не менше ніж у три рази. Недарма німці вкладають стільки зусиль на розвиток «альтернативи»,   бо це і є якраз «бухгалтерія» і економія.

Суто українська ситуація

Для існування в Україні «зеленого» тарифу, який наразі є вищим, ніж в Німеччині, є одна велика причина. В нашій країні дорого будувати об’єкти альтернативної енергетики. Дорого не лише тому, що коштовними є імпортні компоненти на кшталт обладнання для сонячних батарей чи двигунів для вітрильників. Дорого тому, що в Україні жоден бізнесмен не буде реалізовувати проект, окупність якого більш ніж 3-5 років.

Це не є нормальним, але це факт. За останні 5 років в нашій країні змінилися три президенти, два з половиною склади парламенту, відбулася революція та анексія Криму, яка перетворилася на війну. А найголовніше, змінилися чотири Кабінети міністрів: другий уряд Юлії Тимошенко, перший та другий уряд Миколи Азарова та уряд Арсенія Яценюка.

Усі ці зміни докорінно трансформували ландшафт ведення бізнесу в Україні. Податківці та прокурори кожен рік вимагали хабарів, кожен наступний уряд скасовував рішення попереднього, Верховна Рада постійно приймала «антикризові» закони. І це лише 5 років.

За ті ж самі п’ять років тиха Європа лише кілька разів святкувала Різдво та дивилася чемпіонати з футболу чи Євробачення. Умови ведення пересічного бізнесу, не зважаючи на кризу, у ній не надто змінювалися. Вони були людськими.

Решта факторів, які впливають на розмір тарифу, — вартість обладнання, кредити, умови їх надання, податок на прибуток, норми амортизації – все в нас геть інше, ніж Європі.

Отже, в Україні «зелений тариф» дійсно має бути високим. Це умова, за якої здоровий та логічний бізнесмен наважиться будувати котельню чи сміттєпереробний завод. А тим більше, встановлювати вітряки чи сонячні батареї.

І ось тут виникає перша типова проблема. Для більшості проектів, «зелений тариф» в Україні не є навіть достатнім. Ще за часів Януковича він був занизьким для того, щоб будувати скажімо сміттєпереробний завод.

Після анексії Криму, а з нею і більшість встановлених станцій Activ Solar, «сонячні» тарифи зникли з порядку денного. Але це не означає, що їх треба скасовувати чи знижувати.  Якщо українська влада зацікавлена в розвитку альтернативної енергетики, то вона має не знижувати тариф, а навпаки підтримувати його рівень таким, що буде заохочувати інвесторів.

Причому, для всіх. Для «сонячників», для «вітрильників», для «сміттєвиків», для «гідроелектриків», для «біомасовиків» та усіх інших. Якщо, звісно, влада України зацікавлена в розвитку альтернативної енергетики.

Ще цікавий момент. Як відомо, ДТЕК Ріната Ахметова є власником теплових електростанцій. Ця компанія є природнім суперником усієї «альтернативи», бо зацікавлена у тому, щоб працювали саме тепловики.

І ось, майбутнє для власника ДТЕК виглядає дуже непоганим. Уряд планує спрямувати 13,3 млрд грн на підтримку вугледобувних підприємств, за рахунок цього створюючи ефект начебто дешевого вугілля, яке спалюється в ТЕЦ та ТЕС. НКРЄ затвердила інвестиційну складову для ТЕС  у розмірі 4,5 млрд грн до тарифу.

Тарифи на електроенергію та тепло вже почали зростати, і це лише питання часу, коли вони наблизяться до європейського рівня. Разом з ними, мають зрости і доходи ДТЕК.

З одного боку, для населення та промислових споживачів вже зараз майже немає різниці, де саме вироблений струм, який вони купують. Але з іншого, для Ахметова дуже важливо, щоб користувачі купували якомога більше саме його енергії, що вироблена на застарілих теплових електростанціях.

Це – головна завада на шляху розвитку альтернативної енергетики в Україні. Ось чому останні рішення уряду щодо зниження «зеленого тарифу» – це не питання боротьби з начебто існуючими надприбутками «сонячних» електростанцій. Після анексії Криму та девальвації, цих прибутків вже немає і близько.

Проте дуже схоже, що Кабмін грає на руку «тепловикам». Знижуючи «зелений тариф» замість того, щоб підвищувати його для усіх категорій, пан Яценюк надає добру послугу пану Ахметову. Цікаво, не тому, що Ахметов свого часу давав гроші на підтримку «Фронту Змін»?

«Економічна правда» направила запити у ДТЕК та до прем’єра Арсенія Яценюка, але не отримали жодної відповіді.

Уряд атакує «альтернативу»

Досі законодавче поле у відновлюваній енергетиці піддавалося лише несуттєвим змінам. Вносилися різного роду правки, які змінювали правила гри, але встановлені в 2009 році гарантії законом «Про електроенергетику» залишалися непохитними. Інвестори могли розраховувати на надходження від електростанцій до 2030 року.

Звісно, ринок перекроювався під певних осіб, умови підганялися під них, в кут заганялися цілі сегменти ринку, як наприклад, біомаса. Але не було жодних сумнівів в тому, що до виробленої енергії буде застосовуватись «зелений» тариф.

Але це було за часів Януковича. Що відбувається зараз?

Після революції настав період реваншу. Було зареєстровано кілька законопроектів, які мали відрізати можливість отримання гарантованого «зеленого» тарифу деякими проектами.  Справи у парламенті йшли не дуже, але вони раптово вирішилися після окупації Криму росіянами. Більшість сонячних електростанцій залишилися на території, що тепер контролюються іншою державою, і не отримують грошей з України.

Проте, в уряді Яценюка не полишали спроб зменшити «зелений тариф». 18 червня Кабмін видав розпорядження № 589-р «Про вдосконалення системи розрахунків за електричну енергію з альтернативних джерел енергії». Магія розпорядження полягала в обрізанні одного коефіцієнту. Він використовувався при обчисленні «зеленого» тарифу для сонячних електростанцій. Суть документу полягала в тому, щоб знизити цей коефіцієнт приблизно на 40%.

Чому розпочали саме з «сонця», не зрозуміло. Повторимо, після анексії Криму боротися з політичних мотивів вже немає з ким. Тим не менше, перший крок зроблено, і удар завдано саме по тих проектах, які не асоціюють з Андрієм Клюєвим.

Уряд «прокинув» пересічні компанії, які побудували сонячні електростанції, і зробив неможливим розбудову цілого сектору. Окрім найбільшого гравця в сонячній енергетиці були й інші інвестори. Серед них, зокрема, проект компанії «ТЕКТ», що належить одному з активних діячів Майдану Вадиму Грибу. Він вже подав до суду з цього приводу.

Гриб та інші, подібні йому бізнесмени  навіть не намагалися увійти у першу лігу. Переважна більшість проектів в сонячній енергетиці – невеликі, які легко пролізуть в планку 15 МВт встановленої потужності. Тому «зрізаючи» коефіцієнт начебто для покарання однієї людини, насправді уряд завдає удару по всіх інвесторах. У тому числі, і для тих, хто входив в проект разом з, наприклад, ЄБРР.

Який сектор буде наступним – вітрова чи гідроенергія – поки важко уявити. Звичайно, є невеликий шанс того, що уряд сам скасує своє рішення. За словами керівника однієї з профільних асоціацій, з юридичної точки зору урядовий документ все одно виявився недосконалим. Він не був належним чином оприлюднений, хоча під його дію мали підпасти всі гравці на ринку. Його майже гарантовано буде скасовано рішенням суду.

«Сьогодні ні Законом «Про альтернативні джерела енергії», ні Законом «Про електроенергетику» не передбачені повноваження Кабінету Міністрів щодо встановлення тарифного коефіцієнта, який застосовується для пікового періоду часу. Тому розпорядження Кабміну від 18 червня № 589-р можна вважати таким, що прийняте КМУ без наявності законних підстав«, — зазначив у своєму висновку партнер міжнародної юридичної фірми Baker & McKenzie Ігор Олехов.

На думку юридичної компанії Arzinger, підписанням такого розпорядження КабМін перевищив свої повноваження.

«НКРЕ має право змінювати піковий тарифний коефіцієнт, однак така зміна не повинна призводити до зниження розміру «зеленого» тарифу, який є фіксованим мінімальним, і гарантується державою», — йдеться у листі компанії.

При цьому сам текст документу можна було тлумачити по-різному, що і зробили в НКРЕ. З одного боку, розпорядження КМУ є обов’язковим для комісії, хоча в тексті документу є слово «рекомендувати». З іншого, не визначено коло об’єктів, на які поширюється його дія. Також існують підстави вважати, що зміна розміру даного коефіцієнту не впливає на розмір «зеленого тарифу».

В своєму аналізі юридична компанія  Arzinger посилається на нормативно правові акти, згідно яких коефіцієнт пікового часу вже знижено до 1,68, хоча розрахунки ведуться виходячи з k=1,8. Схоже, подібної точки зору притримуються і в НКРЕ. Адже «зелені» тарифи на липень, всупереч рекомендаціям КМУ, обчислені з коефіцієнтом 1,8.

Отже, поки що розпорядження не виконується. «Зелений тариф» ще не знижено, але уряд намагається це зробити.  Найгірше в тому, що в законі «Про електроенергетику» йдеться про надання гарантій інвесторам. «Держава гарантує, що для суб’єктів господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії на введених в експлуатацію об’єктах електроенергетики, буде застосовуватися порядок стимулювання виробництва електроенергії….», — такими є строки з закону.

І ось тепер уряд фактично скасовує гарантії, які начебто надавалися принаймні на десятиріччя. Такий крок завдає певного присмаку вислову «інвестиційний клімат в Україні», вже не кажучи про прямі витрати – на судові позиви міжнародних інвесторів, а також непрямі – втрату інвестицій (Китаєм було заявлено про бажання вкласти в цей сектор 2 млрд дол).

Суто математично, підсумок є таким. Зменшивши «зелений тариф» всупереч власним гарантіям, держава дійсно може зекономити 40-50 млн євро з грошей Енергоринку. Але варто дуже добре поміркувати, які ще наслідки матиме це рішення.

Порушення начебто «залізних» гарантій означає, що «залізних» гарантій в Україні не існує. А отже, чекати на розквіт галузі альтернативної енергетики навряд чи варто. Сьогодні уряд пообіцяє високі закупівельні ціни тепла та великий «зелений тариф», а коли станції будуть побудовані, скасує преференції. Термін окупності проектів з 5 років стрибне у безмежність.

На розвиток величезної галузі можна буде вже не розраховувати. В цьому сенсі, знову пригадується Ахметов. До речі, компанія ДТЕК свої коментарі не надала.

Окрім «зеленого тарифу»

Не лише в грошах справа. Галузь альтернативної енергетики потребує реформ, але дещо іншого плану.

Наприклад, треба нарешті розібратись з «місцевою складовою«. Це та частка обладнання, яка має бути виготовлена в Україні – аби отримати «зелений тариф». Зараз ця складова має бути не менше 50%.

Начебто патріотично, але на практиці потрібне обладнання в Україні або не виробляється, або набагато дорожче за іноземні аналоги.  Отже, розумним було б її скасувати. Тому що каркаси для «вітряків» все одно виготовлятимуться в Україні, а ось двигуни для них напевно будуть іноземними.

Давно чекає уваги законодавця біомаса. Особливо тепер, коли в уряді з’явилося потужне лоббі біоенергетики в особі віце-прем’єра Володимира Гройсмана і нардепа Олександр Домбровського (обидва з Вінниці , звідки й сам Президент). Це потенційно величезний сектор, який за своїми обсягами легко може змагатися з «сонцем» і «вітром».

Саме через шкідницькі визначення біомаси у законі, вимогу «місцевої складової» і низькі коефіцієнти «зеленого» тарифу, цей сектор досі не розвивається. Хоча біомасові електростанції можуть вирішити проблему утилізації деяких видів сміття.

До того ж, проекти на біомасі не є залежними від того, чи дме сьогодні вітер або чи світить сонце. Для них не потрібні маневрові вугільні потужності, головне встигати підкидати пальне в котел. Ця галузь просто чекає, коли уряд нарешті запропонує гідні умови, і тоді все запрацює.

Всі ці реформи «провисають» вже багато років. Певна річ, при Януковичі вони не були нікому потрібні. Але зараз начебто інші часи, і економіка України зазнає інших ризиків. Настав час зробити привабливий «зелений» тариф, і у такий спосіб вирішити питання екології, забезпечення енергією та питання залежності від Росії.

Звичайно, для цього треба буде принести у жертву інтереси того ж Ріната Ахметова. Чи наважиться на це уряд Яценюка?

Андрій Конеченков, голова правління Української вітроенергетичної асоціації

В 2009 році було прийнято «зелений» тариф. Він був диференційований для кожного джерела відновлюваної енергії. Всі гравці ринку розуміли, що тариф для сонячної енергетики був завищений, тому що там були закладені інтереси окремих компаній.

На сьогоднішній день будь-яка зміна законодавства, стабільність якого гарантувалося державою до 2030 року, впливає на інвестиційний клімат. З урахуванням нинішньої ситуації, жоден західний інвестор не хоче заходити в Україну і нести ризики. А коли ще проводяться зміни нормативно-правових актів з метою зниження «зеленого» тарифу всупереч прийнятому закону і всупереч державних гарантій – це не правильно.

З іншого боку, сонячна енергетика відволікала на себе дуже багато коштів. Але сьогодні Крим залишився окупованою територією, і значна кількість «сонячних» електростанцій залишилася на території Криму. І нинішня політика не буде сильно впливати на навантаження саме по виплаті грошей за електроенергію.

З моєї точки зору, було припущено помилку в процесі прийняття даного рішення.

Роман Гриб, виконавчий директор  ГК «Тект»

Звісно, це розпорядження Кабміну суперечить закону. Але я вважаю, що воно буде виконуватись. До 20 серпня у учасників ринку та асоціацій є строк подати свої зауваження. І я вважаю, що після цього «зелений» тариф буде встановлюватись, виходячи з нової величини пікового коефіцієнту.

Фактично, в Кабміні підставили Сергія Тітенка (голову НКРЕ — ЕП), і він піде на  неправомірні дії. Але в нього немає виходу, тому що він вимушений будувати відносини з новою владою.

Ми подали в суд, до нас приєдналася ще низка компаній. Будемо намагатися оскаржити розпорядження в суді, тому що воно суперечить і закону, і загальній логіці. Немає ані математичних розрахунків, ані економічного обґрунтування. Ми особисто вклали 3 млн євро, і ми одні з найменших. Є компанії, які інвестували по 30-40 млн євро, 100 млн євро, і зараз всім зменшили дохід.

1 МВт встановленої потужності коштує 3 млн євро. Тому кожен планував, виходячи зі свої можливостей. До того ж, складно технічно побудувати одну велику станцію через інфраструктуру. І багато хто будував СЕС до 10 МВт. Тому що будувати три станції по 10 МВт простіше, ніж одну на 30.

Я більш ніж впевнений, що в серпні розмір зеленого тарифу буде знижений. Тітенко не піде на конфронтацію з новою владою. Єдине, що залишається — говорити про це публічно. Змінити закон «Про електроенергетику» у них не вийшло, тому вони вирішили йти таким шляхом.

Ніхто не робив розрахунків, не керувався енергетичною стратегією. Але відштовхуватися потрібно саме від неї. А зараз змінюють умови заднім числом. І це змінює умови гри для тих, хто вже вклав гроші. Багато компаній закредитовані, в тому числі з ЄБРР. Виходить, що ці компанії не зможуть обслуговувати кредити.

Віталій Давій, голова Асоціації учасників ринку альтернативних видів пального та енергії України

Процедура прийняття даного документу (розпорядження КМ№ 589-р «Про вдосконалення системи розрахунків за електричну енергію з альтернативних джерел енергії») суперечить здоровому глузду. Його прийнято без обговорення, під килимом. Цей документ змінює правила гри на ринку, і означає відмову від гарантій держави, які вона надала в 2009 році.

Тариф буде масово понижений для усіх. Поки що це розпорядження не імплементоване НКРЕ.

Якщо зараз трапляються подібні речі, то немає жодних гарантій, що правила не зможуть можуть змінюватись непрогнозовано в будь-який час. Прийняття подібних документів не сприяє довірі до українського ринку. В той же час, в сегмент відновлюваної енергетики продовжують надходити інвестиції, незважаючи на війну та кредитний рейтинг України. Хочеться зрозуміти логіку.

Не можна асоціювати ринок сонячної енергетики лише з прізвищем Клюєва. Окрім нього, в подібні проекти вкладали кошти інші інвестори та ЄБРР. Цей ринок існує, і існує не лише завдяки Клюєву.

Було багато сказано про занадто високі тарифи на «сонячну» енергетику. Але це не зовсім так. І залежить від того як рахувати.

Якщо вести мову про дешеву ядерну енергію, то варто брати до уваги витрати, пов’язані з ліквідацією наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, зберіганням відпрацьованого пального, виведенням з експлуатації старих і введенням нових потужностей в атомній енергетиці. Так само слід розглядати вартість електроенергії в тепловій енергетиці. Слід враховувати також і дотації на видобуток вугілля. Таким чином ми отримаємо реальну вартість електроенергії, що отримана на ТЕС, що працюють на вугіллі.

У нас дещо не вірно сприймається поняття альтернативної енергетики. Ми розмірковуємо поняттями «дороге – дешеве». Давайте уявимо собі ситуацію, коли терористи захопили шахти, і вугілля не доходить до споживачів, а Російська Федерація припинила постачати паливні елементи для реакторів. Що залишилося? Відновлювана енергетика. Мова йде про ресурси, постачання яких не залежить від настрою окремих президентів та інших посадовців.

В комунальній сфері можна побудувати котельні, які працюють на біомасі. Якщо діяти швидко та ефективно, то можна 1,5 млрд куб м газу замістити до настання опалювального сезону. Загалом потенціал заміщення може складати до 15 млрд куб м.

Георгій Гелетуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України

Коефіцієнт 1,8 був актуальним лише для «сонячних» та малих гідроелектростанцій. Зараз була не дуже вдала спроба його знизити. Наскільки мені відомо, Мін`юст визнав її незаконною, і НКРЕ продовжує нараховувати «зелений» тариф за старими значеннями коефіцієнту.

Зараз намагаються врегулювати цю проблему на рівні законодавства. Вже допрацьовано законопроект, яким пропонується взагалі відмінити саме поняття пікового коефіцієнту. При цьому «зелений» тариф для малих гідроелектростанцій та сонячних електростанції буде відповідати нинішнім значенням помноженим на значення пікового коефіцієнту.

Водночас, розмір зеленого тарифу буде залежати від розміру електростанції: для великих він буде нижчим, а для маленьких – вищим. І сонячні електростанції, що за встановленою потужністю менші за 15 МВт, отримають співставний з нинішнім за розміром «зелений» тариф.

Цей закон влаштовує усіх, окрім Мінпаливенерго. Міністерство вважає за необхідне знизити тариф на «сонячну» енергетику ще більше, ніж зараз, і для СЕС потужністю 5 — 15 МВт. Тобто, Мінтоп хотів, щоб він був знижений для станцій більше 5 МВТ (а не 15 МВт, як у законопроекті зараз).

Ринок біомаси стоїть вже понад півроку – нічого не відбувається. А з 1 липня вступила в силу вимога місцевої складової на рівні 50%. Виконати її неможливо. Тому ринок стоїть і чекає законодавчих змін.

Сонячна, вітрова та гідро енергія жодним чином на споживання газу не вплине. А от біомаса, яка заблокована вже давно, вплине. Тому що 90% усіх електростанції на біомасі будуть будуватися в режимі когенерації (одночасне виробництво електро- та теплової енергії – ЕП). В середньому, на 1 МВт електричної потужності буде встановлено 3 МВт теплової потужності. І ось ці мегавати теплової потужності і будуть заміщувати газ. Якщо побудувати в Україні 2100 МВт генерації електренергії на біомасі, то ці потужності зможуть замінити більше 2 млр. куб природного газу на рік.

Автор: Данило Нестеров

Перепост: epravda.com.ua