Аграрний потенціал для виробництва біогазу

31 Мар

Ми маємо, наприклад, потужний аграрний потенціал для виробництва біогазу. До того ж, незрівнянно більший, ніж будь-яка інша країна. На жаль, свій багатий потенціал біогазової індустрії ми нині використовуємо неактивно: щороку в народногосподарському комплексі вводиться в дію лише 2-3 біогазові установки.

Отримують біогаз в результаті бродіння складних органічних речовин. В установках відбувається ряд взаємопов’язаних біохімічних, мікробіологічних, гідродинамічних і тепломасообмінних процесів. Як сировину для отримання біогазу можна використовувати гній тварин (свиней і ВРХ), послід птахів, відходи спиртових, цукрових та молочних заводів, м’ясокомбінатів, залишки рослин, осади стічних вод комунальних очисних споруд. Чиновники навіть замовили науковцям відповідну електронну карту. На ній планують відобразити усі існуючі в Україні пташині та тваринницькі господарства, де можна облаштувати біогазові установки.

Та в цьому напрямку виникли суттєві проблеми. Як зазначає доктор технічних наук, завідувач відділу біоенергетики Інституту відновлюваної енергетики НАН України Георгій Забарний, керівники господарств, яким вони телефонують, категорично відмовляються надавати науковцям статистику свого поголів’я, посилаючись на комерційну таємницю. Георгій Миколайович впевнений: «Ніякої таємниці там немає, а є лише тотальна корупція і чорні схеми. В статистиці власники наводять одні цифри, а в їхніх господарствах вони зовсім інші. Різниця у декілька тисяч. Таким чином, наварюють хабарі та приховують від держави податки. А ми ще їм біогазові установки пропонуємо у кредит облаштувати…». При такому відношенні до справи, на думку науковця, позитивного результату не буде. Це глобальна проблема. Самотужки державі її не вирішити. Потрібні кардинальні заходи на законодавчому рівні.

У світі й в Україні                                                  

Біогазові установки в світі використовують давно. Відомо про існування примітивних біогазових установок на території Німеччини та Китаю ще в 1 тисячолітті до нашої ери. Але перша задокументована біогазова установка, яка використовувалась у промисловості, була побудована в Індії в 1897 році. Нині в Європі налічується близько 6400 біогазових установок. Лідерами їх будівництва є Німеччина та Велика Британія.

У Великій Британії біогаз видобувається зі звалищ побутових відходів, а в Німеччині — з відходів тваринницьких комплексів, органічних відходів та рослинної продукції. Кожна з цих країн здатна компенсувати споживання близько 2,0 млрд. кубічних метрів природного газу. В Німеччині працює близько 800 фермерських біогазових установок. Понад 100 – в Австрії, 150 – у Франції, 134 – у Швеції. Європейські БГУ виробляють 1037 ТВт год. електроенергії та 3653 ПДж теплової енергії за рік.

Згідно з програмою розвитку відновлюваних джерел енергії в ЄС, ріст виробництва енергії за рахунок біомаси в 2010 році склав 90 млн. т нафтового еквіваленту порівняно з 1995 роком.

За підрахунками науковців, в Україні щорічно сільське господарство, харчова і переробна промисловості споживають близько 4 млрд. куб. метрів природного газу; 4,92 млрд. кВт- годин електроенергії; 1,62 тис. т дизельного палива; 605 тис. т бензину. Тож заміна традиційних видів палива біологічним може призвести до головного — зменшення залежності нашої держави від імпорту газу та енергоносіїв.

Щоправда, закордонний досвід нарешті дійшов таки і до українського села. Нині добутий з відходів тваринництва та різного перегною газ використовують для обігріву фермерських господарств і приватних теплиць. Його виробництво одночасно розв’язує кілька проблем: утилізуються відходи сільського господарства та переробних підприємств, без шкоди для довкілля виробляються тепло, електроенергія, органічні добрива.

За словами кандидата технічних наук, старшого наукового співробітника названого інституту Валентина Лісничого, в Україні побудовані та функціонують три великі біогазові установки на базі тваринницьких комплексів.

За проектом голландської компанії першу вітчизняну біогазову установку споруджено 2003 року в с. Єленівка на Дніпропетровщині для переробки гною зі свиноферми, де утримувалися 15 тис. голів. Об’єм кожного з двох біогазових реакторів цієї БГУ становить 1000 куб. метрів. Щодоби вони виробляють 3 300 куб. м біогазу, в якому вміст метану становить 50-65 відсотків. З біогазу, в свою чергу, виробляється відповідно 160 і 320 кВт електроенергії і тепла, які підприємство використовує для власних потреб.

2008 року в с. Старі Петрівці Київської області на ЗАТ «Крафт Фудз Україна» за проектом канадської компанії введено в дію БГУ для переробки стічних вод підприємства продуктивністю 540 куб. м на добу. Об’єм анаеробного реактора тут становить 100 куб. м, вихід біогазу — в середньому 2 400 куб. м на добу при вмісті метану 54 відсотки.

2009-го в с. Велика Крупіль Згурівського району на Київщині побудована біогазова станція для переробки гною корів. Її проект розроблено німецькою компанією. Установка складається з трьох ферментаторів по 2400 куб. м кожний та додаткової ємності 1000 куб. метрів. Добове завантаження біогазових реакторів — 400 т гною за добу. Вологість субстрату 94-96%. Встановлена електрична й теплова потужність становить 635 кВт електричної та 662 кВт теплової енергії.

2009 року на ВАТ «Терезине» і ТОВ «Еліта» на Київщині введено в дію біогазову установку також за проектом німецької компанії. Її добове завантаження становить 60 куб. м гною, із них 90% складає гній корів, 10% — гній свиней, додаються і стоки від доїльного цеху і відходи кормів. Робочий об’єм біореактора — 1500 куб. метрів. Вихід біогазу — 2160 куб.м на добу. Електрична та теплова потужність — відповідно 250 і 310 кВт. Вироблена енергія використовується поки що лише для власних потреб. Проте надалі зі збільшенням потужності БГУ електроенергія подаватиметься в загальну мережу.

Три біогазові установки працюють і у Львові: на базі Львівського міського дитячого еколого-натуралістичного центру, в Лісотехнічному інституті та на заводі «Ензим». Остання використовує відходи цього підприємства. Всі вітчизняні біогазові установки працюють за іноземними технологіями. Є такі, що використовують у своїй роботі побутові відходи смітників, трав’яний силос, полову зернових, жирові відходи, молочну сироватку, харчові та овочеві відходи тощо.

За даними статистики, в Україні найбільш привабливою у сільськогосподарському розумінні є Полтавська область. За чисельністю поголів’я ВРХ в усіх категоріях господарств Полтавщина постійно посідає 4-5 місце серед областей країни. Виходячи з цього, існує явна зацікавленість уряду у проектуванні та будівництві середніх і великих біогазових установок на підприємствах АПК області.

Автор: Наталя Сокуренко

За матеріалами: Аграрний тиждень